Рахіт у дітей ознаки, лікування, профілактика

Рахіт у дітей ознаки, лікування, профілактика

Рахит у детей: виды, причины, симптомы, лечение и профилактика

Рахитом называют тяжелое нарушение обменных процессов, напрямую связанное с дефицитом витамина D, пагубно влияющее на скелет, мышечную ткань и центральную нервную систему детей первого года жизни .

Рахит известен с древних времен – многие дети на картинах известных художников XV-XVI веков изображены с характерными признаками (плоский живот, кривые ноги, прямой затылок). Заболевание достаточно распространено до сих пор – от рахита страдает минимум треть всех рождающихся детей. Чаще болеют люди, живущие в северных районах страны: сказывается дефицит солнечного света.

  1. Для чего нужен в человеческом организме витамин D?
  2. Причины развития недуга
  3. Дополнительные факторы риска
  4. Симптомы рахита
  5. Возможные осложнения
  6. Диагностирование недуга
  7. Предупреждение рахита в период беременности
  8. Питание младенца
  9. Профилактические мероприятия
  10. Лечение рахита у детей
  11. Симптомы передозировки витамина D

Для чего нужен в человеческом организме витамин D?

Вещество необходимо для нормального усвоения фосфора и кальция из пищи, поступающей в ЖКТ. Эти минералы укрепляют скелет, повышают плотность костей и улучшают состояние зубов, волос и ногтей.

Кальциферол, или витамин D, поступает в организм человека двумя путями:

  1. Вместе с пищей и в виде лекарственных препаратов через желудок и кишечник.
  2. Через кожу – вследствие ультрафиолетового облучения (естественного или искусственного).

Причины развития недуга

Рахит может возникать у малышей до года и после года по следующим причинам:

  • недостаточное пребывание на открытом воздухе под солнечными лучами (болезнь чаще развивается зимой);
  • дефицит необходимых минералов в ежедневном рационе ребенка;
  • лечение некоторыми медикаментозными препаратами (противосудорожные средства, глюкокортикоиды и пр.);
  • недостаточное поступление витамина D вследствие проблем с работой органов ЖКТ (диарея и пр.);
  • смуглая кожа у младенца (дети с такой кожей часто не способны вырабатывать достаточное количество кальциферола);
  • наследственная предрасположенность к недостаточному всасыванию минеральных веществ кишечником;
  • нарушения работы почек и печени;
  • незрелость паращитовидных желез, надпочечников, щитовидной железы.

Дополнительные факторы риска

Риск заболеть рахитом в младенческом возрасте и заполучить осложнения в два года и старше повышается в следующих случаях:

  • недоношенные дети (родившиеся ранее 36-й недели беременности, с весом меньше 2,5 кг);
  • дети, родившиеся с большим первоначальным весом;
  • дети из двойни
  • неправильное питание в младенчестве (кормление коровьим или козьим молоком, манной кашей на молоке);
  • слишком позднее начало прикорма;
  • неправильный прикорм грудничка;
  • отсутствие белковой пищи в раннем возрасте (вегетарианство родителей);
  • дети, рожденные в осенне-зимний период;
  • дети, проживающие на севере (полярная ночь – отсутствие солнечного света) или в районах со смогом, частой облачностью (например, Ленинградская область);
  • дети, подвижность которых была сильно ограничена (тугое пеленание на все сутки, отсутствие детского массажа и гимнастики, необходимость долгого обездвиживания при лечении каких-либо недугов)

Кроме того, есть мнение, что рахит чаще встречается у детей мужского пола и малышей со II группой крови.

Правильное поведение мамы в период беременности и отсутствие патологий также напрямую связано с частотой развития рахита. Риск его возникновения повышается в следующих случаях:

  • неправильный рацион питания женщины во время беременности, в период лактации;
  • гестоз беременных;
  • пониженная физическая нагрузка во время вынашивания;
  • слишком молодой возраст роженицы (до 18 лет);
  • слишком зрелый возраст матери (после 40 лет);
  • экстрагенитальные патологии;
  • экстренное кесарево сечение после длительного периода схваток с искусственной стимуляцией;
  • стремительные роды.

Симптомы рахита

Нехватка витамина D ведет к развитию рахита, который на начальных стадиях проявляется следующим образом:

  • различные нарушения сна (частые пробуждения, плач, долгие укладывания на ночной и дневной сон);
  • повышение раздражительности;
  • частый беспричинный плач;
  • повышение потливости, изменение состава пота (появляются раздражения на коже);
  • облысение затылочного бугорка – возникает из-за повышенного потоотделения, раздражения кожи и натирания затылка о подушку;
  • пониженный тонус мышц;
  • плоский живот у малыша («лягушачий»);
  • позднее появление первых зубов (в 7-8 месяцев и позднее), непоследовательное прорезывание;
  • длительное зарастание «родничка» на голове;
  • изменение состава мочи, появление неприятного запаха и опрелостей на коже ягодиц и промежности.

При дальнейшем прогрессировании рахит проявляется следующими костными изменениями:

  • уплощение затылка из-за размягчения костей черепа;
  • деформация ног (О-образная или Х-образная форма ног);
  • деформации тазовых костей;
  • непропорциональное разрастание костной ткани черепа («олимпийский лоб», асимметричная голова);
  • образование костных мозолей в месте срастания реберного хряща и кости («реберные четки»);
  • выпяченность или вдавление грудины в нижней части.

Помимо скелета, прогрессирующее заболевание пагубно влияет также и на внутренние органы малыша, вызывая следующие отклонения:

  • снижение иммунитета (частые простуды и ОРВИ);
  • частые и обильные срыгивания при кормлении материнским молоком или смесью,
  • хронические запоры;
  • диарея;
  • анемия, бледность кожных покровов;
  • увеличенная печень.

Возможные осложнения

Запускать заболевание ни в коем случае нельзя – рахит имеет массу тяжелых последствий для малыша, которые могут еще «аукнуться» ему в будущем:

  • задержка психомоторного развития (позднее начало самостоятельных передвижений, хождения, позднее развитие речи);
  • остановка развития или регресс при начальной стадии недуга в возрасте после года (иногда кроха перестает ходить или говорить или разучивается ползать);
  • раннее разрушение зубной ткани, кариес молочных зубов и их потеря;
  • неправильный прикус;
  • стойкая деформация грудины, заметная окружающим;
  • сколиоз, наличие «горба» на спине;
  • деформация ног и тазовых костей;
  • плоскостопие;
  • близорукость (появляется в младшем или среднем школьном возрасте).

Диагностирование недуга

Диагностирование заболевания проводится после следующих исследований:

  • Визуальный осмотр малыша, опрос родителей.
  • Пальпация пораженных мест (суставы, грудина, черепная коробка).
  • Изучение истории болезни матери и ребенка, включая период беременности и способ родоразрешения.
  • Сдача пробы мочи по Сулковичу для определения количественного содержания кальция. Сдается анализ с утра натощак, за пару дней из рациона крохи или мамы (в случае лактации) убирают все продукты с высоким содержанием кальция. В норме у ребенка должен быть показатель 2, у рахитичных же детей он часто отрицательный. Проба применяется также для контроля терапии.
  • Сдача крови на определение активности фосфатазы, концентрации фосфора и кальция и прочих параметров, влияющих на нормальное усвоение витамина D.
  • Рентгенограмма скелета.
  • УЗ-исследование отдельных фрагментов скелета.

Окончательный диагноз ставит педиатр или ортопед.

Предупреждение рахита в период беременности

Профилактические меры по предупреждению развития D-авитаминоза у ребенка будущая мама должна начать еще в период вынашивания:

  • необходимо часто подолгу гулять, находиться на солнце в период его малой активности;
  • рекомендовано строго соблюдать режим отдыха (непрерывный ночной сон не менее 8-10 часов, возможность дневного полутора-двухчасового отдыха) и труда;
  • нужно нормализовать питание (животный белок + фрукты + овощи + цельнозерновая выпечка), исключить из рациона все вредности (канцерогены, консерванты, красители, стабилизаторы, усилители вкуса);
  • рекомендовано принимать поливитамины для беременных весь период вынашивания.

Питание младенца

Грудное вскармливание при условии отличного сбалансированного питания матери , отсутствия у нее депривации сна (понадобится включенный в родительство муж либо няня) и нормального отдыха – это прекрасный вариант. Однако материнское молоко не содержит нужного количества витамина D, поэтому его необходимо давать крохе дополнительно.

При невозможности ГВ выходом из положения являются адаптированные детские смеси. Они сбалансированы, обогащены нужными крохе витаминами и минералами и быстро готовятся. Только они,а никак не разбавленное молоко, должны составлять основу детского питания. Единственный минус – высокая стоимость, однако высококачественные продукты, необходимые для питания кормящей матери, также обойдутся в круглую сумму ежемесячно. При искусственном вскармливании тоже требуется профилактический прием витамина D.

После переведения ребенка на общий стол нужно обязательно давать ему продукты питания, богатые витамином D.

Профилактические мероприятия

Профилактические меры по предупреждению развития дефицита витамина D в организме младенца включают в себя:

  • ежедневные прогулки с малышом на улице (необходимо «подставлять» личико крохи солнечным лучам в холодных северных широтах);
  • закаливания ребенка;
  • ежедневную гимнастику;
  • детский массаж (как самостоятельный, так и общеукрепляющий, выполненный специалистом);
  • профилактический прием масляного или водного раствора витамина D по согласованию с лечащим врачом
  • профилактические курсы УФ-облучения младенца (до 20 сеансов подряд также по назначению педиатра), после окончания курса необходим отказ от приема витамина D на срок до одного месяца.

Лечение рахита у детей

Лечить заболевание необходимо сразу же после его диагностирования, нужно подходить к этому комплексно. Последствия запущенного рахита могут преследовать человека всю жизнь, а в тяжелых случаях приведут к ограничению подвижности и инвалидности.

  • ежедневное двух-трехчасовое пребывание на воздухе (малышей нельзя оставлять под прямыми солнечными лучами в период солнечной активности с 11:00 до 18:00);
  • сбалансированное питание крохи и матери (в случае грудного вскармливания);
  • грудничковое плавание;
  • ежедневный массаж и зарядка.

Специфическое лечение рахита у малышей заключается в приеме лечебных доз витамина D, препаратов, содержащих кальций и фосфор. Необходимо строго следовать рекомендациям педиатра и ни в коем случае не превышать указанную дозу препарата.

Читайте также:  Мята при гастрите с повышенной кислотностью - можно или нет

Симптомы передозировки витамина D

Гипервитаминоз D проявляется у грудничков следующим образом:

  • отсутствие аппетита;
  • понос;
  • рвота и тошнота;
  • повышенная слабость;
  • замедленное сердцебиение;
  • интенсивные суставные боли;
  • судорожный синдром;
  • повышение температуры;
  • потеря массы тела;
  • затрудненное дыхание.

При появлении этих симптомов немедленно прекратите давать крохе витаминсодержащий препарат и покажите его педиатру!

Що потрібно знати про рахіт?

Рахіт – це захворювання дітей раннього віку, він є наслідком порушення мінерального обміну в результаті недостатнього надходження в організм вітаміну D.

Це захворювання відоме з XVII століття під назвою «англійська хвороба». У наш час, незважаючи на те що профілактика його добре відома, рахіт як і раніше часто зустрічається у дітей, особливо в перші півроку життя.

надходить в організм з їжею. А під впливом ультрафіолетових променів на шкіру в ній утворюється свій вітамін В. Влітку, коли дитина багато буває на сонці, рахіту не буває. У зимово-весняний період, коли сонячних днів не так вже й багато і дитина в основному знаходиться в приміщенні, захворюваність на рахіт підвищується.

Найбільше вітаміну D міститься в риб’ячому жирі, яєчному жовтку, маслі, печінці, в молоці й рибі. Фрукти і овочі не містять вітаміну D.

Факторами, що призводять до захворювання, є недостатнє надходження в організм вітамінів А, С, групи В, а також мінеральних речовин. Важливо вчасно почати підгодовувати немовля соками, овочевими пюре, яєчним жовтком.

Найчастіше рахіт виникає у недоношених дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні. Хворіють на рахіт діти, які страждають розладами травлення. Виникненню рахіту сприяє не тільки неправильне харчування, а й погані житлово-побутові умови та недостатнє перебування дитини на свіжому повітрі.

Хвороба розвивається непомітно. Батьки помічають, що дитина стала неспокійною, примхливою, при годуванні, покривається потом, особливо сильно потіє голова. Дитина починає тертися головою об подушку, в результаті волосся на потилиці випадає, з’являється облисіння на потилиці. Посилене потіння і неспокійний рух потилицею по подушці – перші початкові ознаки захворювання, про них слід негайно повідомити лікаря, який призначить відповідне лікування

Вчасно розпочате лікування дозволяє уникнути змін в кістках і м’язах, які зазвичай розвиваються через 2-4 тижні після початку захворювання.

Іноді рахіт виникає непомітно. Дитина зберігає активність, бадьорий настрій, добре їсть і спить. При огляді у дитини виявляється або розм’якшення кісток, або їх потовщення (рахітичні чотки). При недостатньому надходженні вітаміну В в організмі порушується мінеральний обмін – кальцієвий і фосфорний. Кістки втрачають вапно, розм’якшуються. Насамперед спостерігається розм’якшення потиличної кістки. Потилична кістка уплощується від лежання дитини на спині, голова набуває неправильну пласку форму.

Крім розм’якшення кісток, відбувається їх потовщення. Так, через розростання лобових і тім’яних горбів у дитини з’являється так званий квадратний череп з виступаючими лобовими і тім’яними горбами і високим «олімпійським» лобом. При погляді зверху така голова має чотирикутну або сідловидну форму. Затримується заростання великого джерельця. На кордоні кісткової і хрящової частин ребер промацуються через шкіру «рахітичні чотки» (у худих дітей їх добре видно).

Деформується грудна клітина. Незначно втягнуті її бічні стінки (рахітична борозна), з’являються «курячі груди» з виступаючою вперед грудиною

Кінці трубчастих кісток в області зап’ясть товщають, виникають так звані рахітичні браслетки. Кістки таза стають більш щільними, що в майбутньому у дівчаток може несприятливо позначитися на пологах. Якщо рахіт розвивається протягом другого півріччя життя, коли дитина вже стоїть, у неї можуть з’явитися викривлення кісток нижніх кінцівок – О-образні або Х-подібні ноги

У хворих на рахіт затримується розвиток зубів, зубна емаль жорстка, легко уражається карієсом.

Рахіт, що довго триває затримує психічний розвиток дитини. Діти апатичні, воліють довго лежати. Тонус м’язів у них знижений, в результаті чого збільшується рухливість суглобів.

Внаслідок зниженого м’язового тонусу і рясного газоутворення в кишечнику у дітей, хворих на рахіт, буває великий м’який живіт – так званий жаб’ячий живіт. У них часті закрепи. Через слабість м’язів і розм’якшення кісток вони пізніше починають сідати, вставати і ходити. Якщо таку дитину часто садять, притуляючи до подушки, у неї може розвинутися рахітичний горб. У дітей, які страждають на рахіт, відзначається слабкість серцевого м’яза.

Рахітичні діти бувають повними, у них бліда шкіра, недокрів’я. Надалі діти, які перенесли рахіт, більш сприйнятливі до інфекційних захворювань, які протікають у них більш важко.

П р о ф і л а к т і к а . Профілактика рахіту починається у внутрішньоутробному періоді. Вагітна жінка повинна вживати їжу, багату вітаміном D і мінеральними солями (печінка, молоко, вершкове масло, яйця, овочі і фрукти). Рекомендується багато гуляти і рухатися.

Ті ж вимоги пред’являються і до молодої матері-годувальниці.

Новонароджений також повинен багато перебувати на свіжому повітрі. Влітку дитина може бути на вулиці цілий день, взимку, в залежності від погоди, 3-4 години. Не сподівайтеся, однак, на те, що ваша дитина отримає достатню кількість світла і сонця, якщо замість прогулянки ви винесете її в колясці на балкон. Якщо немає дощу і сильного вітру, не піднімайте верх коляски. Закриваючи коляску, ви позбавляєте єдину відкриту частину, обличчя дитини – впливу світла і сонячних променів

Для профілактики рахіту важливо природне вигодовування. Новонароджений потребує грудного молока. З 3-4-тижневого віку його потрібно підгодовувати соками, з 3 місяців – яєчним жовтком, з 4-5 місяців – овочевим пюре, з яких він отримує мінеральні речовини та вітаміни

У профілактиці рахіту велике значення мають правильний режим дня. загартовування, гімнастика і масаж. Особливо уважно слід ставитися до дітей, що народилися в зимово-весняний час, оскільки запаси вітаміну D в організмі їх матерів були незначні.

У районах, де клімат бідний сонцем, особливо легко може виникнути рахіт. Тому, крім звичайних гігієнічних процедур, починаючи з третього тижня новонароджені потребують специфічної профілактики рахіту.

Відповідно до рекомендацій лікаря, що спостерігає за дитиною, новонародженому з осені до весни необхідно давати вітамін О, риб’ячий жир або опромінювати його кварцовою лампою (не раніше 3 місяців). Вищеназвані профілактичні процедури виконуйте суворо за призначенням лікаря, перенасичення організму вітаміном може бути не менш небезпечним і шкідливим, ніж його нестача. Пам’ятайте, що одночасне ультрафіолетове опромінення і прийом вітаміну В неприпустимі. Давайте дитині рівно стільки крапель вітаміну D, скільки призначено лікарем. Не наливайте розчин в ложку з пляшки. Позначте собі, коли ви почали давати вітамін D і скільки пляшок препарату прийняла дитина. Як всі олії, в тому числі і риб’ячий жир, вітамін D може викликати пронос. Тому застосовуйте препарат після їжі, капаючи його піпеткою дитині прямо в рот або в ложечку, у яку попередньо налито молоко.

Якщо додавати вітамін D до молока, він залишиться на стінках пляшки, в результаті чого дитина не отримає призначеної їй дози препарату. Якщо у новонародженого є схильність до запору, вітамін D або риб’ячий жир можна давати перед їжею.

У тих випадках, коли профілактика рахіту була недостатньою або запізнілою і дитина все-таки захворіла на рахіт, на перше місце виступає правильний догляд за нею.

Догляд. Легкі форми рахіту лікують в домашніх умовах. Якщо лікування своєчасне, дитина повністю одужує і у неї не буває залишкових явищ рахіту. Якщо ж процес зайшов далеко і у дитини виникли такі численні і важкі деформації кісток, як квадратна голова, курячи груди, рахітичні браслетки, О-і Х-подібні ноги, вони залишаться у неї на все життя.

Лікування важкого рахіту починають у лікарні і продовжують в домашніх умовах. Специфічним засобом лікування рахіту є, як ми вже говорили, вітамін D, доза якого залежить від віку і тяжкості захворювання. Вітамін D потрібно давати тільки в таких дозах і протягом такого часу, як наказано лікарем. Бажано помітити, коли розпочато курс лікування, як довго він триває і яка доза препарату. Це дасть можливість у будь-яку хвилину проконтролювати, чи немає у дитини передозування препарату. При необхідності лікар призначає дитині препарати кальцію і фосфору. У початковій фазі гострого рахіту призначення кальцію недоцільно, оскільки організм його не засвоює і виводить з сечею. Дитина, що страждає на рахіт, потребує велику кількість вітамінів С і групи В.

Звертайте більше уваги на правильне харчування, відповідний режим дня і достатнє перебування дитини на свіжому повітрі.

Дитині з перших місяців життя необхідно давати сирі ягідні, фруктові, овочеві соки. З призначенням дитині прикорму треба їй давати пюре з овочів і фруктів, компоти, киселі, яєчний жовток. З молочних продуктів – кисле молоко, кефір. Не слід зловживати кашами.

Читайте также:  Брагина Людмила Николаевна – врач педиатр

Коли гострі явища рахіту пройдуть, з дитиною треба зайнятися фізкультурою. Це покращує тонус м’язів і кровопостачання. Корисний і масаж. Дитині у віці понад півроку корисно робити ванни з сосновим екстрактом або сіллю, які покращують кровопостачання і живлення тканин.

Як і всяке захворювання, рахіт легше запобігти, ніж лікувати. Тому дитину не рідше одного разу на місяць потрібно показувати лікарю, який перевірить, чи немає у неї рахіту, і дасть рекомендації, як її уникнути.

Г і п е р в і т а м і н о з D – хворобливий стан, який виникає при надмірному прийомі вітаміну D. Його симптоми: занепокоєння дитини, поганий сон і апетит, блювота, запор. Дитина худне. В нирках, печінці, серці розвиваються несприятливі зміни. Якщо в цих випадках дитині продовжують вводити вітамін D, стан її різко погіршується і вона справляє враження тяжкохворого.

Ще раз відзначимо, вітамін D призначають дітям як засіб для профілактики і лікування рахіту в суворо певній кількості. Препарат необхідно давати у вигляді крапель і ні в якому разі не наливати з пляшки. Тоді небезпека гіпервітамінозу не виникне.

Джерело: “Якщо дитина захворіла”. Лаан І., луйгЬу Е., Тамм С.

Рахіт: діагностика, лікування та профілактика

Джерелом вітаміну D під час внутрішньоутробного розвитку є плацента, у постнатальному періоді – молоко матері та синтез у шкірі під впливом сонячних променів. Концентрація вітаміну D у немовлят до 2 міс. корелює з його рівнем в їхніх матерів. У подальші місяці та роки життя визначальними факторами є харчування і вплив сонячних променів. З огляду на це, недостатність вітаміну D у матері, а також виключно грудне вигодовування без додавання вітаміну D є значущими факторами ризику рахіту в ранньому дитинстві.

У таблиці 1 представлено найбільш поширені фактори рахіту в розвинених країнах. Слід відзначити, що одним із них є виключно грудне вигодовування. Материнське молоко, безперечно, є ідеальним харчуванням для немовляти, проте воно містить лише 15-10 МО/л вітаміну D. Щодо впливу сонячних променів, то для забезпечення нормального рівня вітаміну D повністю одягнена дитина повинна перебувати на вулиці 2 год щотижня, а у дітей із темною шкірою цей час може збільшуватися в 6-10 разів. Сонцезахисні креми та інші засоби з фільтром 15 зменшують синтез вітаміну D на

98%. Американська академія педіатрів рекомендує берегти дітей до 6 міс. від прямих сонячних променів і використовувати захисний одяг та захисні косметичні засоби для запобігання сонячним опікам і зниження ризику раку шкіри. Це, знову ж таки, підвищує ризик недостатності вітаміну D.

Крім наведених у таблиці 1 , причинами рахіту можуть бути низькій вміст вітаміну в харчовому раціоні; відставання за зростом і розвитком; хронічні системні захворювання, які потенційно можуть впливати на метаболізм вітаміну D; тривалий прийом ліків (антикольвунсантів, глюкокортикостероїдів). Під час збирання анамнезу необхідно розглянути усі перераховані фактори як можливу причину рахіту. Анамнез також повинен включати дані про гестаційний вік, перебування на сонячному світлі та місцевість, у якій проживає дитина. Для здійснення диференційної діагностики слід з’ясувати наявність у сімейному анамнезі низького зросту, алопеції, зубних деформацій, ортопедичних аномалій та шлюбів між кровними родичами. Особливу увагу слід звернути на ортопедичні проблеми та симптоми, пов’язані з гіпоксією (м’язові судоми, парестезії, тетанію та конвульсію). У диференційній діагностиці пізніх неонатальних судом слід також зважити на гіпокальціємію, яка є наслідком недостатності вітаміну D у матері.

Таблиця 1.Причини недостатності вітаміну D

Пов’язані з впливом на синтез вітаміну D
Посилена пігментація шкіри
Фізичні фактори, які блокують вплив УФ-променів
Сонцезахисні засоби (захисний фактор > 8)
Одяг, який перешкоджає впливу променів
Перебування в тіні
Особливості місцевості проживання, пора року
Географічна широта більше 40° (як на північ, так і на південь)
Забруднене повітря, часта хмарна погода, велика висота над рівнем моря
Зимовий сезон
Уникання сонячного світла через страх захворіти на рак
Недостатній прийом вітаміну D з їжею
Недостатність вітаміну D у матері та виключно грудне вигодовування, передчасне народження
Мальабсорбція
Целіакія
Муковісцидоз
Атрезія жовчних протоків
Знижена інтенсивність синтезу або підвищений рівень розпаду 25(ОН)D
Хронічні захворювання печінки
Прийом ліків (рифампіцину, ізоніазиду, антиконвульсантів)
Генетичні фактори

Фізикальне обстеження

Рахіт є захворюванням організму, який росте; тому деформації та клінічні ознаки більше проявляються з боку кісткової системи, що починає якраз активно рости. Ріст сповільнюється унаслідок недостатнього харчування і гіпотироїдизму, тому клінічні ознаки рахіту в таких випадках менш виражені. Клінічна картина рахіту залежить від стадії і, найбільш імовірно, від тривалості недостатності вітаміну D. На стадії І переважають симптоми гіпокальціємії. Деформації скелету стають очевидними на стадії ІІ і посилюються на стадії ІІІ.

За підозри на рахіт слід провести обстеження фізичного стану і зубів, здійснити пальпацію кісток для виявлення можливої чутливості чи деформацій.

Прояви рахіту з боку кісткової системи включають краніотабес у немовлят віком від 2-3 міс., пізнє закриття тім’ячка, збільшення зап’ястків, рахітичні «чотки», пізнє прорізування зубів, карієс, гіпоплазію зубної емалі, деформацію ніг за типом О або Х, кіфоз і вузький таз (що може утруднити пологи у майбутньому), деформацію грудної клітки (гаррісонова борозна і курячі груди), переломи ребер або нижніх кінцівок (особливо переломи за типом зеленої гілки), квадратну голову, виступаючі лобні бугри, остеокластому і біль у кінцівках. Деформації, спричинені остеомаляцією нижніх кінцівок (великих гомілкових або стегнових кісток), виникають одразу, як дитина починає ходити. Варусне коліно виникає, коли відстань між виростками стегнових кісток перевищує 5 см. Ця деформація є найбільш частою у немовлят із нелікованим рахітом. Вальгусне коліно та інші деформації кісток, як правило, з’являються в більш пізньому віці. Кіфосколіоз унаслідок рахіту спостерігається після 2 року життя. Рахітичні «чотки», які виникають у результаті гіпертрофії реберно-хрящових сполучень, чітко виявляються після 1 року.

Прояви рахіту з боку інших систем включають гіпокальцемічні конвульсії, гіпотонію, закріп, проксимальну міопатію, серцеву недостатність, анемію, панцитопенію, кардіоміопатію, доброякісну внутрішньочерепну гіпертензію, відставання за розвитком і зростом. У праці B.K. Bhakri et al. (2010) описано випадок мієлофіброзу, що асоціювався з рахітом і супроводжувався анемією і гепатоспленомегалією, у хлопчика віком 10 міс., який знаходився на грудному вигодовуванні. Лікування вітаміном D зменшило розміри печінки і селезінки, вираженість рахіту та анемію, поліпшило параметри росту і розвиту. Рахіт також є важливим і таким, що піддається модифікації, фактором розвитку дилатаційної кардіоміопатії у дітей.

T.D. Thacher et al. (2002) провели дослідження, яке включало 738 дітей віком від 18 міс. із рахітом. Автори дійшли висновку, що серед усіх клінічних ознак збільшення зап’ястків разом із рахітичними «чотками» є найбільш чутливим параметром при фізикальному обстеженні. E. Orhan (2006) виявив, що рахітичні «чотки» (62,1%), краніотабес (49%), потилична алопеція (31,4%) і збільшення зап’ястків (27,1%) були найчастішими ознаками, що виявлялися під час фізикального обстеження у дітей віком 0-6 міс. У цьому дослідженні позитивна прогностична цінність фізикального обстеження для діагностики рахіту в дітей 0-6 міс. становила 60,9%, а негативна прогностична цінність – 74,6%. Отже, діагностика рахіту в ранньому дитячому віці тільки на основі фізикального обстеження може дати хибні результати.

Лабораторні аналізи

У пацієнтів, щодо яких є підозра на рахіт на основі клінічної картини, діагноз слід підтвердити біохімічними і рентгенологічними даними. У таблиці 2 наведено граничні значення вітаміну D за даними Товариства дитячої ендокринології Лоусона Вількінса (Lawson Wilkins Pediatric Endocrine Society). Згідно з визначенням товариства, тяжка недостатність вітаміну D визначається як рівень 25(OH)D, нижчий за 5 нг/мл. У дослідженні P.D. Robinson (2006) повідомлялося, що 86% дітей із рівнем 25(OH)D нижче 8 нг/мл мали клінічний рахіт, а 94% дітей із гіпокальціємією і недостатністю вітаміну D мали рівень нижче 8 нг/мл. До того, як недостатність вітаміну D проявиться клінічно і рентгенологічно рахітом, має пройти певний час. Протягом цього періоду можуть виявлятися гіпо/нормо/гіперкальціємія, високі рівні паратиреоїдного гормону, нормо/гіпофосфатемія, високі рівні алкалінової фосфатази, високі/нормальні/низькі рівні 1,25(OH)2D; субклінічний рахіт прогресує до клінічного (стадій І-ІІІ). У 60% випадків рахіту внаслідок дефіциту вітаміну D спостерігається гіпокальціємія, а активність лужної фосфатази є високою майже у всіх випадках. Рівні кальцію і фосфору є низькими, а рівні паратиреоїдного гормону і лужної фосфатази – високими, особливо на стадії ІІІ рахіту. Оскільки більшість випадків рахіту в ранньому дитинстві відповідають стадії І, клінічні і рентгенологічні дані не можуть бути очевидними. Крім того, хоча гіпокальціємія є основним лабораторним проявом у цих випадках, рівні сироваткового фосфору можуть бути нормальними або високими, а рівні лужної фосфатази можуть бути в нормальних межах.

Читайте также:  Первые признаки беременности

Рентгенологічне дослідження

Ранні рентгенологічні прояви рахіту обмежуються дистальною ліктьовою ділянкою у немовлят та метафізами колінних суглобів у старших дітей. Спочатку спостерігається «просвітлена» лінія, яка є результатом утворення некальцифікованої ділянки між епіфізом і метафізом. У класичних випадках спостерігається збільшення метафізів, неправильність їхніх країв, щіткоподібний вигляд, угнутість та загальна остеопенія. З другого боку, певні рентгенологічні зміни можуть бути відсутні у ранньому дитинстві та підлітковому періоді.

Шкалу, розроблену Thacher, використовують для рентгенологічної оцінки тяжкості рахіту. Проте застосування цієї шкали у дітей раннього віку може не мати практичної доцільності. Викривлення, переломи трубчатих кісток, потовщання реберно-хрящових з’єднань (рахітичні «чотки») також виявляються на рентгенологічних знімках дітей із рахітом. Через 3-4 тижні після початку терапії можна провести рентгенографію: умовна лінія кальцифікації на кінцях метафізів буде свідчити про позитивну динаміку лікування.

Лікування

Головна мета терапії рахіту полягає в корекції клінічних, біохімічних і рентгенологічних змін та відновленні запасів вітаміну D. Для цього призначають неактивну форму вітаміну D (холекальциферол [вітамін D3] або ергокальциферол [вітамін D2]). Припускають, що вітамін D3 у 3 рази потужніший за своєю дією, ніж вітамін D2, тому перевагу слід віддавати вітаміну D3.

Тривала терапія низькими дозами. Існують різні погляди на дозування і тривалість терапії вітаміном D. Зазвичай вітамін D призначають у дозі 1000-10 000 МО/добу залежно від віку протягом 2-4 міс. Наприклад, згідно з віком дитини, дозування може бути таким: 1000 МО/добу для немовлят до 1 міс., 1000-5000 МО/добу для дітей від 1 до 12 міс., 5000 МО/добу для дітей від 12 міс., 10 000 МО/добу для підлітків. Після нормалізації лабораторних показників рекомендовано курс підтримувальної терапії у дозі 400 МО/добу. Після такого лікування рівні кальцію і фосфору нормалізуються протягом 6-10 днів, а концентрація паратиреоїдного гормону досягає нормальних показників за 1-2 міс. Залежно від тяжкості захворювання нормалізація сироваткової лужної фосфатази та зникнення рентгенологічних ознак рахіту може зайняти 3 міс. Слід пам’ятати, що брак комплаєнсу є важливою причиною відсутності відповіді на лікування.

Короткострокова терапія високими дозами (stoss therapy). Пацієнтам після 1 року життя, щодо яких є підозри на поганий комплаєнс, високі дози (100 000-600 000 МО) вітаміну D перорально або внутрішньом’язово можуть бути призначені однократно або протягом 1-5 днів, за потреби через 3 міс. можна повторити прийом високої дози. Є повідомлення, що введення 600 000 одиниць вітаміну D немовлятам із рахітом спричинює гіперкальціємію. За даними Y. Cesur et al. (2003), 150 000-300 000 одиниць вітаміну D є безпечним і ефективним лікуванням. Також було виявлено, що внутрішньом’язове введення однократної дози 300 000 МО вітаміну D є ефективним у разі харчової недостатності з рахітом. Крім того, показана ефективність уведення 100 000 МО вітаміну D кожні дві години протягом доби. Таке лікування викликало швидку клінічну відповідь, відновлення біохімічних показників через кілька днів і рентгенологічних через 10-15 днів.

Деякі автори рекомендують лікування кальцієм протягом 1-2 тижнів у пацієнтів без симптомів гіпокальцемії для забезпечення елементарного кальцію, хоча доцільність такого підходу є суперечливою. Парентеральний кальцій зазвичай вводять у вигляді глюконату кальцію (1-2 мл/кг 10% глюконату кальцію, з розрахунку 10-20 мг/кг елементарного кальцію) внутрішньовенно повільно протягом 5-10 хв. Призначення кальцію необхідне, якщо є ознаки тетанії або судом. У таких випадках рівень кальцію має підтримуватися за допомогою пероральних препаратів.

Профілактика

Найбільш фізіологічним методом запобігання недостатності/дефіциту є просвіта суспільства, метою якої є усвідомлення того, що матері та немовлята повинні достатньо перебувати під сонячними променями і мати збалансований раціон харчування, багатий на вітамін D (табл. 3) і кальцій (табл. 4) . Виявлення причин недостатності вітаміну D у матерів і вживання заходів для їхнього усунення є необхідними для запобігання рахіту в дітей раннього віку.

Раніше в США для запобігання рахіту рекомендованою була доза вітаміну D 100-200 МО/добу. В 1963 році Американська академія педіатрів видала протокол, згідно з яким для профілактики рахіту слід давати дитині вітамін D у дозі 400 МО/добу, починаючи з другого місяця життя. Останні рекомендації Американської академії педіатрів, затверджені 2008 року, є такими:

  • Для профілактики недостатності вітаміну D і рахіту в немовлят, дітей і підлітків мінімальною є доза 400 МО/добу вітаміну D.
  • Вітамін D у дозі 400 МО/добу слід додавати в раціон немовлятам, які знаходяться на виключно або частково грудному вигодовуванні до тих пір, поки вони не почнуть отримувати щонайменше 1 літр молочної суміші за добу.
  • Вітамін у дозі 400 МО/добу слід давати всім немовлятам, які вживають менш ніж 1 літр молочної суміші за добу і не отримують материнське молоко. Оцінка вмісту вітаміну D в інших видах харчування, яке може отримувати дитина, повинна здійснюватись індивідуально.
  • Вітамін D у дозі 400 МО/добу необхідно давати усім підліткам, які не отримують цієї дози з молока або інших продуктів, збагачених вітаміном D.
  • Згідно з останніми даними, рівень сироваткового 25(OH)D повинен бути вищим за 20 нг/мл, особливо у немовлят і дітей.
  • Вітамін D у дозі 400 МО/добу слід продовжувати давати дітям у випадках порушення всмоктування жиру, постійного прийому антиконвульсантів та інших станів, які можуть підвищувати ризик недостатності вітаміну D. У цих випадках може бути необхідний прийом вищих доз вітаміну D для підтримання нормального його рівня в сироватці крові.

У Канаді профілактична доза вітаміну D становить 800 МО/добу взимку і 400 МО/добу влітку, у Болгарії – 800 МО/добу цілий рік, у Румунії – 400 МО/добу. Міністерство охорони здоров’я Туреччини рекомендує прийом як мінімум 400 МО/добу вітаміну D, починаючи від народження (незалежно від типу вигодовування) до 1 року. Слід зазначити, що така доза вітаміну D перешкоджає виникненню клінічних ознак рахіту, проте не в змозі запобігти розвитку недостатності вітаміну D.

На сьогодні під профілактикою вітаміном D розуміють не тільки запобігання клінічному рахіту, але й підтримання оптимального сироваткового рівня 25(OH)D для уникнення недостатності вітаміну D. Нормальні значення 25(OH)D є необхідними для досягнення пікової кісткової маси та запобігання небажаних наслідків недостатності вітаміну D, наприклад діабету та деяких онкологічних захворювань. Повідомляється, що профілактична доза вітаміну D, здатна забезпечити оптимальний рівень сироваткового 25(OH)D (28-32 нг/мл), повинна бути в межах від 400 до 1000 МО/добу. З метою запобігання рахіту в ранньому віці рекомендовано прийом вітаміну D у дозі 2000 МО/добу жінкам у третьому триместрі вагітності, які недостатньо перебувають під впливом сонячних променів або мають високий ризик недостатності вітаміну D. У багатьох дослідженнях показано, що добова доза вітаміну D 2000 МО не є токсичною ні у дорослих, ні у дітей.

Потреба організму дитини, яка росте, у вітаміні D точно не встановлена. Проте є очевидним, що діти потребують вищих доз вітаміну, ніж рекомендовані на сьогодні. Матері на свій розсуд вирішують, чи давати дитині більше збагачених кальцієм продуктів і більше гуляти з нею на сонці для отримання вітаміну D і кальцію природним шляхом.

Клінічний випадок
До медичного центру на обстеження потрапив хлопчик 6 міс., темношкірий (афроамериканець), мати якого поскаржилася на поганий ріст дитини. За словами матері пацієнт отримував адекватне харчування, що визначалося споживанням 4 унцій (≈ 115 г) зцідженого грудного молока кожні 2-3 год. Хлопчик мав зріст і вагу, невідповідні до його віку, хоча інші основні показники розвитку були в нормі. Дитина знаходилася виключно на грудному вигодовуванні, а прикорм ще не вводився.
Хлопчик був доношеним, народженим спонтанно через родові шляхи; під час вагітності або пологів ускладнень не було. Під час візиту на 2 міс. життя показники росту і маси тіла відповідали 50-му перцентилю, а після цього знизилися до 3 перцентиля (рис. 1). Пацієнт не отримував медикаментозного лікування. У нього не було братів/сестер, у яких би спостерігалися проблеми зі зростом. Матір не мала післяродової депресії та не була залежна від яких-небудь субстанцій. Мати та батько мають нормальний зріст. У сімейному анамнезі відсутні випадки мальабсорбції.
У хлопчика не спостерігалися блювання, діарея, лихоманка, зміна апетиту, порушення ковтання, респіраторні симптоми, апное, повторні гострі захворювання або часті травми.
Під час візиту на планове обстеження у віці 4 міс. вага становила 6477 г, а зріст – 63,5 см. Ці показники збільшилися відповідно до 6761 г та 66 см у 6-місячному віці. Всі інші життєві показники були стабільними. Дитина була жвавою, грайливою, з нормальним розвитком, але була малою для свого віку. Обстеження голови/шиї, серцево-судинної, шлунково-кишкової, статево-сечової, скелетно-м’язової та нервової систем не виявило відхилень від норми.

Ссылка на основную публикацию
Расшифровка общего анализа крови 1
Что такое MID в анализе крови 9 минут Автор: Любовь Добрецова 1706 Положение MID в ОКА крови Составляющие MID Референсные...
Раствор фурацилина для полоскания полости рта
Можно ли полоскать рот после удаления зуба фурацилином Дорогие читатели, мы подготовили для вас интересну Брекеты сзади зубов в каких...
Раствор фурацилина для полоскания рта инструкция по применению таблеток
Можно ли полоскать рот после удаления зуба фурацилином Дорогие читатели, мы подготовили для вас интересну Брекеты сзади зубов в каких...
Расшифровка общего анализа крови взрослых норма и причины отклонений
Что такое WBC и другие аббревиатуры ОАК — расшифровка сокращений Общий анализ крови является простым и информативным лабораторным обследованием, по...
Adblock detector